Україна проти Росії в Міжнародному Суді ООН: проміжні результати

Рішення Міжнародного Суду ООН, оголошене в частини тимчасових заходів по справі Україна проти Росії, викликало бурю емоцій: від традиційно негативних у блогерів і аналітиків до стримано-оптимістичних – у чиновників.

Тим не менш відома складність міжнародно-правової матерії, її ізольованість у суспільній свідомості поставили більшу частину громадян України в глухий кут, оскільки в даному випадку намацати вододіл між «зрадой» і «перемогой» неинформированному людині вкрай важко. Почасти цьому сприяє суперечливість практики самого Міжнародного Суду, який за 70 років своєї діяльності трансформував її досить радикально. Тому спробуємо, відкинувши закономірні симпатії до української сторони і прямо протилежні – до російської, «без страху і упередження» розібратися в тому, що ж насправді сказав Міжнародний Суд.

1.Як відомо, всі судові акти поділяються на загальні, у яких міститься відповідь по суті питання, поставленого державою при зверненні до Міжнародного Суду, і проміжні, в яких вирішуються питання, що стосуються не суті справи (винна Росія в порушенні двох міжнародних конвенцій), а умов, передумов, порядку розгляду звернення і т. д. До числа останніх якраз відносяться постанови про тимчасові заходи, прийняті Міжнародним Судом в особливій процедурі.

2.У свою чергу, мета тимчасових заходів полягає в тому, щоб захистити права сторін і не допустити дій, які могли б завдати такої шкоди предмету спору, після якого можливе рішення Міжнародного Суду (незалежно від його змісту !) втратило б сенс. Наприклад, у справі Лагранд, в якому йшлося про можливу страти громадянина Німеччини в США (штат Арізона), постанова про тимчасові заходи, винесене Міжнародним Судом в рекордні 24 години, забороняло позбавляти його життя до постанови остаточного рішення по суті спору.

Аналогічна природа тимчасових заходів і в українській справі. Наша країна вустами заступника міністра закордонних справ Е. Зеркаль на всім нам пам’ятних слуханнях на початку року клопотала про призначення тимчасових заходів стосовно Росії до тих пір, поки Міжнародний Суд не прийме остаточного рішення. Серед них були вказані обов’язки надалі утримуватися від фінансування терористичних організацій ДНР/ЛНР, постачання їм зброї й амуніції, не допускати дискримінаційних заходів щодо кримсько-татарського населення, не здійснювати в подальшому будь-яких дій, що дискримінують осіб або групи осіб на тих територіях, над якими Росія здійснює ефективний контроль, і т. д. – всього 9 заходів з двох конвенцій (Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації).

3.У вчорашньому рішенні Міжнародного Суду 13 голосами проти 3 постановив, що Росія, виходячи з узятих на себе зобов’язань по Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, повинна утримуватися від збереження або введення нових обмежень щодо права кримсько-татарського співтовариства мати свої представницькі установи, включаючи Меджліс, і одноголосно – забезпечити доступ до освіти українською мовою. Знаменно також, що Суд одноголосно підкреслив, що обидві сторони спору зобов’язані утримуватися в майбутньому від будь-яких дій, які можуть погіршити або розширити вже наявний конфлікт.

У призначенні ж тимчасових заходів щодо Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму Україні було відмовлено повністю, що, певною мірою, можна оцінювати як тактична поразка нашої команди юристів.

4.Чому ми говоримо «тактичне» поразка і наскільки воно буде визначальним для підсумкового рішення Суду, винесення якого може зайняти довгі роки (наприклад, у справі Грузія проти Росії – близько 3-х років) ?

Відразу обмовимося, що постанови про тимчасові заходи, яка б не була їх формулювання і на чию користь вони не приймалися, за визначенням не можуть навіть у попередньому плані вплинути на рішення по суті. Як підкреслив у своєму рішенні Міжнародного Суду, зроблені вчора в рамках процедури тимчасових заходів висновки мають характер prima facie (на перший погляд) і, як наслідок, можуть бути повністю переглянуті. Крім того, у тій же постанові Суду про зазначення тимчасових заходів міститься спеціальний пункт, в якому йдеться про те, що воно ні в якій мірі не визначає ні питань юрисдикції або допустимості, ні питань істоти справи.

Скажімо, в грузинському справі 14 серпня 2008 року Грузія звернулася з проханням про надання тимчасових заходів. Суд, визнавши наявність у нього prima facie юрисдикції в постанові від 15 жовтня 2008 року, адресував такі заходи обом сторонам (і Росії, і Грузії). Але вже у рішенні від 1 квітня 2011 року Суд, на відміну від позиції, зайнятої в постанові про тимчасові заходи, прийшов до висновку про відсутність у нього юрисдикції у справі.

5.Очевидно, що найбільш болючим для нашої країни є відмова Суду призначити тимчасові заходи щодо Росії по Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. Аргументація Суду в даному питанні зводилася до наступного: для того, щоб добитися призначення тимчасових заходів, держава зобов’язана довести правдоподібність прав, захисту яких воно прагне. Іншими словами, Суду слід переконатися, що права держави, які є предметом спору по суті та яку воно прагне захистити, відповідають правам, в принципі визнаються міжнародним правом за державою, і в силу цього, ймовірно, належать стороні справи в конкретних обставинах.

В ході судового процесу Росія стверджувала, що конкретні права, на які претендує Україна у відповідності з Конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму, не є правдоподібними. Зокрема, на думку Росії, жертви серед цивільного населення, про які йдеться у скарзі України, були викликані невибірковими обстрілом районів, контрольованих обома сторонами, а не актами тероризму в значенні зазначеної Конвенції. Більше того, Україна невірно описала характер справи, помилково апелюючи до Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. На думку Російської Федерації, наявні факти потрапляють безпосередньо в сферу дії міжнародного гуманітарного права і права збройних конфліктів. Не випадково, доповіді про ситуацію з правами людини в Україні, підготовлені такими організаціями, як Управління Верховного комісара ООН з прав людини, ОБСЄ та Міжнародний комітет Червоного Хреста, часто-густо посилаються на необхідність «поважати міжнародне гуманітарне право», але ніколи не кваліфікують відбувається, як терористичні акти.

У своєму рішенні Суд наголосив, що принаймні деякі з тверджень, зроблених Україною, мабуть, можуть підпадати під сферу дії зазначеної Конвенції ratione materiae (предметна сфера). На думку Суду, вищезазначених елементів достатньо навіть, щоб встановити prima facie наявність спору між сторонами щодо тлумачення і застосування Конвенції. Однак від накладання тимчасових заходів Суд все-таки відмовився на тій підставі, що вимагати від іншої держави-учасника Конвенції (в даному випадку – Росії) співпрацювати з ним у запобіганні певних видів діянь можна тільки в тому випадку, якщо такі діяння є терористичними у вузькому розумінні статті 2 згаданої Конвенції. Україна ж поки не змогла довести Суду, що зіткнулася з тероризмом в його чистому вигляді.

Більше того, Суд нагадав сторонам, що у своїй резолюції 2202 (2015) Рада Безпеки ООН схвалила Пакет заходів для реалізації Мінських угод», прийнятих та підписаних у Мінську 12 лютого 2015 року. Тому Суд вправі очікувати, що сторони індивідуальними та спільними зусиллями будуть працювати на повну реалізацію цього «Пакету заходів» в цілях досягнення мирного врегулювання конфлікту в східних регіонах України.

6.Яким же буде контроль за тими нечисленними заходами, накладення яких на Росію ми все-таки добилися ?

Пункт 2 статті 41 Статуту Міжнародного Суду передбачає, що заходи, зазначені Судом, доводяться до відома не лише сторін, але і Ради Безпеки ООН. Здійснюється це через Генерального секретаря Організації. Проте в системі процесуального права Міжнародного Суду зазначені норми мають все-таки виключно формальне значення. Якщо щодо підсумкових рішень Суду Статут ООН встановлює, що у разі їх недотримання Рада Безпеки, за зверненням однієї із сторін справи, «може, якщо визнає це необхідним зробити рекомендації чи вирішити про вживання заходів для приведення рішення у виконання», то подібних повноважень Ради Безпеки стосовно тимчасових заходів, на жаль, не передбачено.

Facenews

Загрузка...