Реформа МВС: на східному фронті без змін

Жорстке протистояння поліції Донецької області та учасників торгової блокади в зоні АТО в черговий раз змусила громадськість заговорити про проблему латентних прихильників «русского мира», пособників донбаських «федерастів» в рядах…

Жорстке протистояння поліції Донецької області та учасників торгової блокади в зоні АТО в черговий раз змусила громадськість заговорити про проблему латентних прихильників «русского мира», пособників донбаських «федерастів» у лавах правоохоронців з числа вихідців зі сходу України. Скандал досяг свого апогею з остаточним викриттям персони нинішнього комроты спецназу поліції Донецької області Юрія Голубана, який воював на боці бойовиків самопроголошеної «ДНР» під час так званої «російської весни» в Донбасі в 2014 році.

Даний факт став найбільшим подразником для значної частини українських патріотів. Особливо для учасників добровольчого руху, які воювали на сході країни особисто і встигли пізнати гіркоту від втрати власних побратимів від рук ворога.

Насправді ж, випадок з Голубаном є, по своїй суті, лише найбільш наочним доказом справжнього ставлення нинішньої української влади до кривавої бійні, ось уже майже три роки триває в так званій зоні АТО і встигла забрати тисячі життів, і її безпосереднім учасникам по обидві лінії фронту. До противникам української державності та ідей Майдану ставлення не в приклад лояльніше, ніж до українським добровольцям.

Чи не найкращою ілюстрацією відверто колаборантської настроїв у владній верхівці держави є вся її кадрова політика щодо Донецької обласної міліції з самого початку хвилювань і масових заворушень у березні 2014 року.

Паралельно із захопленням Донода представниками так званого «ополчення» я прямо попереджав громадськість про те, що тодішні призначення голів обласних філій СБУ новою владою, закінчиться плачевно як для регіону, так і для країни в цілому. Ще через місяць я написав докладний журналістське розслідування про кадри, які очолили міліцію по містах і селах Донецької області, і дав впевнений прогноз про здачу ними Донецької області на відкуп терористам. У ті дні український уряд офіційно оголосило про початок антитерористичної операції на Сході, а 18 тисяч донецьких ментів продовжували віддавати країну, отримуючи зарплати з українського бюджету.

На жаль, час повністю підтвердив мою правоту. При цьому кадрова політика міністра МВС відносно Донецької області залишилася абсолютно незмінною. Природно, що ні про яку відповідальність для колаборантів в погонах говорити не доводиться. Держава покарала лише одиниці тих, хто менше за інших цього заслуговував, та різних «стрілочників». Хоча у будь-монети завжди дві сторони…

Пряме народовладдя в екстремальних умовах

3 липня 2014 року невідомими був зачищений пост ДАІ, який перебував на Красноармійському шосе і ніяк не перешкоджав вільному пересуванню збройних «ополченців» між Донецьком і Пісками з Карлівка. Нагадаю, що до того моменту в країні вже три місяці як проводилася АТО, «ополченцями» були вбиті десятки українських патріотів, а кордон перетнули регулярні війська РФ.

В той день були вбиті три співробітника державтоінспекції, ще один помер від поранень пізніше. Слідом в інтернеті з’явилося відео операції. За інформацією, яку я озвучував раніше, ліквідацію зрадників здійснили бійці одного з підрозділів «Правого сектора» під керівництвом Олега Мужчиля, відомого під позивним «Лісник».

Загиблі даішники були урочисто поховані в окупованих Донецьку та Луганську. Менти і бойовики «ДНР» провели похорони спільно, попутно давши троекратные залпи з автоматів в повітря. Через два тижні Указом Президента України міліціонери-колаборанти були посмертно нагороджені орденами «За мужність» III ступеня з формулюванням… «за особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України». Донецьке облувс переїхало з давно зайнятого окупантами Донецька в контрольований Україною Маріуполь лише в кінці 2014 року – вже після Іловайського котла. Лісник був знищений СБУ в 10 грудня 2015 року в Києві, як проросійський терорист.

Поховання розстріляних даішників в Донецьку

Схоже на те, що начальник Дебальцевського МВВС Євген Юханов був також убитий пересічними українськими патріотами в 2015 році. Відомий блогер pauluskp підтверджує цю версію поруч переконливих доказів, а також посилається на власні джерела інформації серед добровольців.

Його слова йдуть врозріз з офіційною точкою зору української влади щодо вбивства Юханова російської ДРГ яку, втім, озвучив все той же главмент Донеччини В’ячеслав Аброськін, що ратує за світлу думку про побиття народного депутата Ігоря Луценка бітами на захист чесного імені власного підлеглого Голубана.

Так чи інакше, але Юханов загинув 10 лютого, а Дебальцеве утримувалося українськими силовиками аж до 18 числа того ж місяця. Насилу віриться в те, що його застрелили саме росіяни або місцеві бойовики. Між тим, Юханов також Порошенко нагороджений посмертно.

Набагато більше пощастило вірному заступнику Юханова по керівництву Дебальцевським міськвідділом міліції Ігорю Небабе. У вересні 2015-го він очолив поліцію Великої Новосілки вже в новому званні полковника, а ще пізніше пішов на підвищення і сьогодні керує поліцією в Волновасі.

Ігор Небаба в робочій обстановці

До речі, Небаба є людиною Едуарда Комісарова, який навесні 2014 року успішно здавав Донецьк прихильників «русского мира», займаючи посаду начальника карного розшуку області. Пішовши з міліції, Комісарів знову повернувся на службу до свого давнього босові Рінату Ахметову. Якщо кілька років тому він завідував безпекою на Маріупольському меткомбінаті ім. Ілліча, що належить останньому, то тепер він керує охороною на Дніпродзержинському коксохімзаводі, також є власністю олігарха.

«Кому нари, а кому Канари»

Вельми показова також доля попередників Юханова і Небаби по керівництву міліцією Дебальцеве – Владислава Мрихіна і його заступника Руслана Зубцова. Перший очолював міськвідділ до серпня 2014 року. Відомо, що «ДНР» повністю підпорядкувала собі Дебальцеве ще в квітні: на виїздах з міста «ополченцями» були встановлені блок-пости. Незважаючи на це, до травня місяця прихильники «республіки» навіть не були озброєні. До травня Мрихин діяв, а коли до нього в робочий кабінет заломились двоє бойовиків з автоматами, він підкорявся всім їхнім вимогам. По-перше, дав згоду співпрацювати з терористами і вступити в їх організацію, по-друге, віддав наказ одному з своїх підлеглих зняти український прапор з будівлі міськвідділу і поміняти його на ганчірку «ДНР». Все це є встановленими слідством фактами, підтвердженими визнанням самого ж начальника Дебальцевської міліції в суді.

Вся різниця між Мрихиным і Зубцовым полягає лише в тому, що заступник начальника Дебальцевського МВВС плюс до всього ще і чергував на блок-постах «ополченців» зі зброєю і зберігав у себе вдома частина бойової зброї, нібито завчасно вивезеного з відділення міліції, щоб не дісталося терористам. Хоча місцеві жителі пізніше запевняли, що бачили на укріпленнях «ДНР» і Мрихіна. Ясна річ, що і так званий «референдум» про відділенні Донецької області від України проводився в Дебальцеве при цьому начальника міської поліції. Не менш возмутителен той факт, що до недавнього часу Ф. І. Про Мрихіна значилися в базі терористів на сайті «Миротворець», контрольованому радником міністра МВС Антоном Геращенко.

Тим не менш, Зубців був засуджений на вісім років позбавлення волі за створення незаконного збройного формування і тероризм, в той час як Мрихин навіть судився з МВС за те, щоб суд скасував їхньою наказ про його звільнення з органів за дискредитацію звання міліціонера і домагався поновлення на роботі та виплати зарплати за «вимушений прогул» після усунення з посади!

На відео засуджений пособник бойовиків «ДНР» Зубців на «червоній» зоні (див. з 09:17)

Більш того, Мрихину вдалося добитися рішення Донецького окружного суду у свою користь. Правда, пізніше вердикт суду першої інстанції було оскаржено Міністерством внутрішніх справ у Донецькому апеляційному адміністративному суді. За злою іронією долі, в трійку суддів входила Тетяна Арабей, яка донині продовжує вершити правосуддя. Ця жриця Феміди, після окупації Донецька яка перебралася в Краматорськ, відома тим, що є двоюрідною тіткою Дениса Арабея, під час подій весни 2014 року керував УБОЗ Донецької області. Не зайвим буде згадати і те, що в 2010 році своїм рішенням у складі трійки суддів Донецького апеляційного суду Тетяна Георгіївна визнала незаконним і скасував Указ екс-президента України віктора Ющенка про присвоєння звання Героя України голові УПА Роману Шухевичу.

Зрештою, наприкінці минулого року, в грудні місяці генерал Аброськін призначив Мрихіна главою слідчого відділу вже прифронтовій Авдіївки. Немає жодних сумнівів у тому, що у разі захоплення терористами цього міста – екс-начальник Дебальцеве поведе себе також, як і три роки тому.

Одного разу в Добропіллі

Не так вже давно щось подібне можна було б сказати і про в місті Добропілля Донецької області, начальником міліції в якому у квітні 2015 року призначили екс-керівника ГУМВС Макіївки Олексія Мірошниченка. Цей, з дозволу сказати, правоохоронець також з потрохами здав ввірений йому місто «ополченців» навесні 2014-го. Вельми цікаві розповідь про щільному взаємодії Мірошниченко з макіївськими «ополченцями» від полоненого терористами сотника Майдану, макіївчанина Миколи Якубовича, а також повідомлення активістів в соцмережах.

На щастя, Мірошниченко хазяйнував в незайманому прихильниками «російської весни» Добропілля трохи більше півроку. Історія його втечі з міста таємнича, навіть курьезна, і здатна якоюсь мірою пролити світло на особисті характеристики недавнього начальника Добропільської міліції.

Як вдалося з’ясувати з достовірних джерел, новопризначений главмент донецького містечка злиняв звідти після того, як п’яним вступив у конфлікт з бійцями столичної «Альфи», нагрянула з нічним обшуком до одного з місцевих активістів і підприємців, знайомому з Мужчилем («Лісником»), після ліквідації останнього в Києві.

Саме Геннадій Четверев навесні 2014 року зумів організувати Самооборону Добропілля з місцевих патріотів, щоб відстояти місто від навали «ополченців», коли тодішній глава міліції спішно пішов у відпустку, а його підлеглі самоусунулися від виконання своїх обов’язків. До нього-то і приїхали з візитом «альфівці», після чого активіст і підприємець зателефонував Мірошниченко на мобільний.

Олексій Олексійович разом зі своїм заступником в той момент розважалися в сауні з дамами, але поспішили на допомогу Четвереву. Точно невідома суть конфлікту, що розгорівся між главментом Добропілля та столичними «альфачами», проте незабаром після нього Мірошниченко разом з заступником спішно покинули місто. Після чого кілька місяців відсиджувалися десь в Сумській області, поки їх питання вирішував колишній заступник міністра МВС Авакова, з давніх пір відданий Ахметову Василь Паскал.

В органи Мірошниченко відтоді не повертався і зараз начебто насолоджується всіма принадами заслуженої пенсії. Всього ж в Добропіллі за час війни змінилося не менше п’яти начальників міськвідділу. Суцільний бардак, в загальному.

Побічні ефекти

Не вдалося повернутися на службу екс-начальнику міліції Дзержинська (нині Торецк) Павла Панасюка, здав місто прихильникам «ДНР» в травні 2014-го. Після втечі Януковича з України, давній улюбленець колишнього Генпрокурора Пшонки втратив частину своєї впливовості в Донбасі. Сьогодні в МВС честі креатури Ахметова. Однак, Панасюк не настільки втратив авторитет і заможності, щоб відмовлятися від наполегливих спроб відмазати від кримінального покарання свого сина, дільничного інспектора з Святогорська Павла Панасюка-молодшого. Той 1 серпня минулого року став винуватцем резонансного ДТП, в якому загинуло три людини, у тому числі дитина. Класика жанру для Донеччини: п’яний мент за кермом джипа «Prado» ховається з місця події. Поки син Панасюка сидить за ґратами, повним ходом йде підкуп лжесвідків, а адвокати підозрюваного безсоромно брешуть про те, що Панасюк-молодший «боровся з сепаратистами».

Незавидна доля колишнього начальника міліції Слов’янська Олександра Давиденка. Він перебуває у розшуку за сприяння діяльності «ДНР». При цьому, як повідомляють мої джерела інформації, під час захоплення Слов’янського міськвідділу міліції бойовиками в квітні 2014 року, Давиденко дзвонив на мобільний тодішньому главі УМВС Донецької області Пожидаєву Костянтину і питав у нього дозволу дати рішучу відсіч непроханим гостям. На що отримав усну відповідь не турбуватися. Мовляв, це всього-навсього бойові навчання.

Контрасти нової влади

Непотрібним міністру Авакову продовжує залишатися Валерій Андрущук, став, без перебільшення, справжнім героєм під час трагічних подій 9 травня 2014 року в Маріуполі, коли в зіткненнях між прихильниками відділення Донбасу і прихильниками єдиної України загинуло кілька людей. Начальник Маріупольської міліції зумів тоді дати жорстку відсіч терористам, але був побитий, потрапив у полон і піддався тортурам. Один час ЗМІ навіть писали про його повішенні «ополченцями».

Через два місяці після звільнення Андрущука з полону Сергій Тарута анонсував повернення патріота на колишню посаду. Проте, віз і нині там. Небагатьом відомо, що саме Андрущук керував пам’ятним обшуком в «Люксі» в 2005 році, коли на територію донецької резиденції Ахметова в’їжджали на БТРах. Ясна річ, що олігархові не потрібні подібні люди на керівних посадах в поліції області. Тим паче, в місті, протягом останніх трьох років перетворився в головну вотчину вільної від окупації території України.

Куди більше в поліції потрібні такі люди, як екс-голова Маріупольської міліції Юрій Горустович, великодушно який дозволив «ополченців» проводити «референдуми» і розвішувати по місту свої прапори. У 2015 році його призначили начальником управління громадської безпеки в поліції Донецької області, заступником Аброськіна.

Годованці Авакова і Ахметова

По суті, всі перераховані вище кадри, поставлені на керівні пости поліції в Донецькій області, повністю контролюються ставлеником Авакова (де-юре) і Ахметова (де-факто), вихідцем з Криму паном Аброськиным. Не менш ключові силові посади, але вже за межами Донбасу, дісталися іншим служакам олігарха і, за сумісництвом, посібникам «ДНР» в особі голови ГУМВС в Донецькій області навесні 2014 року Костянтина Пожидаєва і його заступника у ту ж пору Сергія Пілігрима.

Пілігрим ще два роки тому очолив міліцію Чернівецької області. Сьогодні багатющий по всій Україні (згідно з даними з власної декларації) обласної мент удостоївся звання генерала і верховодить поліцією Буковини, зрідка розважаючи місцевих правозахисників своїми інноваціями на кшталт заміни себе коханого на підлеглих дублерів під час прийому громадян. Ходили наполегливі чутки, що він може очолити Одеську область.

Про те, що Ахметов активно лобіює свого улюбленого цербера, недолюстрированного Пожидаєва, у свій час керував службою безпеки ДТЕК олігарха, на посаду радника міністра Авакова, я писав ще в липні 2015-го. Так воно і вийшло. Однак, цього виявилося недостатньо і в березні 2016 року Пожидаєва призначили на спеціально придуману під нього посаду директора з корпоративної безпеки НАК «Нафтогаз України». Причому, для цього міністр Аваков навіть не погребував чинити тиск на директора стратегічного підприємства, яке з давніх пір знаходиться в орбіті інтересів Ахметова, Андрія Коболєва.

Нерозумно було сподіватися на те, що екс-начальника міліції Донецької області, склала половину ввіреній йому території окупантам і їх місцевим поплічникам, змусять відповісти за скоєне. Навіть не дивлячись на те, що прокуратура виключно для галочки внесла до ЄРДР інформацію про злочинні дії Пожидаєва.

Протеже Ахметова в свою чергу підтягнув до столиці колишнього голову Горлівської поліції Андрія Крищенко, з якого ще раніше спробував зліпити образ народного героя Аваков. Мовляв, відстрілювався від сепаратистів, скинув одного з них з даху. Нехай тільки міністр МВС вихідцям з Донбасу байки не розповідає. А то виразно пахне «вухом Булатова» і «дупой Семенченко». Всі ми дуже добре пам’ятаємо, як саме надходили в Горлівці з супротивниками «російського світу» навіть за менш агресивні форми протесту. Чого варта одна лише жахлива смерть депутата Горлівської міськради Володимира Рибака за спробу зняти прапор самопроголошеної республіки! Та й на відео тих подій чітко видно, що Крищенко навпаки намагався затягнути «ополченця», поставив свій прапор на дах будівлі, а той, ухиляючись від нього, впав вниз.

Паралельно з Андрієм Крищенко до Києва перебралися його брат Артем, який став головою департаменту Нацполиции з протидії торгівлі людьми, а також екс-заступник Крищенко за Горлівці Герман Приступа та заступник начальника УБНОН в міліції Донецької області в 2014 році Сергій Чернишов.

Нападу очолив Шевченківський райвідділ Нацполиции в Києві, Чернишов – Дарницький.

Результати керівництва поліцією приїжджими варягами наявності. Рівень злочинності в столиці росте як на дріжджах, що надихає на проведення власних розслідувань навіть тележурналістів центральних каналів, а рівень ментовського свавілля міцнішає ще сильніше. У січні поточного року Андрію Крищенко і Герману Нападі винесли перше попередження про неповну посадову відповідність за фактом службового розслідування перестрілки в Княжичах, а Чернишова регулярно дістають пікетами незадоволені його діяльністю місцеві активісти та правозахисники.

Хоча, впевнений, поки Він при владі – їм нічого не загрожує. З часів останнього Майдану система якщо і змінилася, то зовсім не в кращу сторону. Причому, це стосується не тільки звільнених територій Донбасу, але й усієї України. Єдина різниця полягає в тому, що на Сході ситуація небезпечніше.

Автор матеріалу: Артем ФУРМАНЮК

За матеріалами: Sled.net.ua

Схоже

Переглядів: 74
Источник

Загрузка...